Настоянка на лимоні

Настоянка на лимоні – основні технологічні принципи

Будь настойку можна приготувати в домашніх умовах, за прикладом древніх предків, і ніякого спеціального обладнання чи рідкісних дорогих інгредієнтів для цього не потрібно. Ну, хіба що зовсім небагато. Але в наші дні будь-який інгредієнт протягом декількох годин можна отримати прямо під двері, зробивши кілька «кліків» у великій мережі спеціалізованих інтернет-магазинів. Тільки для початку потрібно все ж пройти невелику теоретичну підготовку, щоб скласти план покупок інгредієнтів і матеріалів, продумати подальше їх застосування.

Настоянки ділять на спиртові, водно-спиртові й водні, які останнім часом прийнято називати настоями або просто чаєм.

Для чого потрібна така класифікація? Відомо, що вода і спирт – розчинники, тобто – екстрагенти. Будь-які інгредієнти настоянок, будь це трави, коріння, плоди або ягоди, потрапляючи у водну або спиртову середу починають розчинятися (экстрагироваться), передаючи свої елементи в рідину.

Але при цьому необхідно враховувати, що корисні властивості того ж лимона зберігаються у воді і спирті по-різному.

Наприклад, вітамін С, яким багаті плоди лимонів, має вкрай нестійкі властивості і майже повністю руйнується при нагріванні у воді вище 40Ϲ. Для ефірних масел, що містяться в лимоні кращим розчинником є спирт. Приступаючи до приготування настоянки на лимоні, потрібно передусім визначитися з вибором необхідних для екстрагування елементів: вітамінів, ефірних масел, органічних кислот.

Для максимальної екстракції ефірних олій використовується спирт найвищої фортеці. Але спирт руйнує вітамін С, також, як і гаряча вода. Приймайте до уваги цей нюанс в приготуванні настоянки з лимоном на спирту. Треба розуміти, що додавання соку в настоянку лимонів на спирту недоцільно, тому що вітаміни, що містяться в соку краще використати якось інакше, не допускаючи їх повного руйнування в спиртованной рідини. До речі, треба зауважити, що в шкірці цитрусових вміст аскорбінової кислоти набагато вище, ніж у соку, але шкірку наполягають на спирту для отримання максимальної кількості ефірних масел.

Беручи до уваги, що для якісного вилучення складових лимона береться спирт, міцністю вище 70%, подальше розведення настоянки залежить від вимог до рецепту. Домогтися потрібного градуса, знаючи фортеця спирту можна скориставшись пропорцією 2:3, 2 частини – спирт; 3 частині – вода. Зрозуміло, для цієї мети потрібно використовувати дистильовану воду. Знижувати міцність настойки можна додаванням заздалегідь приготованого сиропу, соку або води. Іноді для настоювання використовують горілку, але тривалість екстрагування при цьому збільшується від трьох тижнів до півроку. Якщо смакової складу рому, коньяку або бренді не вступає в протиріччя з іншими інгредієнтами лимонної настоянки, то ці напої теж можна використовувати для розчинення ефірних масел лимонів.

Наступний критерій вибору екстрагенту – призначення настоянки. Відомо, що ефірна олія лимона дуже широко застосовується як у промисловій, так і в домашній косметології. Воно – чудовий засіб для усунення неприємних запахів в приміщенні. Лимонний сік використовується як відбілюючий засіб, плямовивідник. У кулінарії плоди лимона також є універсальним інгредієнтом в приготуванні соусів, тонізуючих напоїв, кондитерських виробів.

Лимон входить також в склад домашніх імуномодулюючих настоянок, засобів для зміцнення судин, противірусних складів.

Якщо настоянка з лимоном на спирту має суто господарське призначення (віддушка для білизни або миючих засобів, освіжувач повітря, засіб), то, зрозуміло цукор та інші солодкі компоненти до її складу не входять. У цьому випадку допускається використання технічного спирту, на відміну від лимонних настоянок, призначених для внутрішнього вживання.

Наступна шкала – класифікація настоянок за змістом цукру. Бувають гіркі настоянки (їх вважають чоловічими), солодкі і напівсолодкі – жіночі. Але такий поділ не говорить про зміст цукру, а про зміст спирту, яке коливається в межах від 16% (для солодких настоянок) до 60 % – для гірких. Зміст цукру в настоянках досягає 15-50 %. Солодкі настойки – це лікери, з аналогічною технологією виготовлення.

Настоянку, до складу яких входить складний трав’яний збір, називають бальзамом або биттнером. Бальзами, як правило, належать до фармацевтичної групи. Склад тих, які можна зустріти в продажі в аптеці легко визначити, прочитавши назву на етикетці, хоча виготовити в точності настоянку з цього складу навряд чи вдасться через складність технології. Тому смак і властивості такого бальзаму буде лише віддалено нагадувати оригінал. Розгадати секретний склад таких знаменитих бальзамів, як «Ризький», «Амаро Монтенегро», «Бітер», «Амер Пікон» до кінця не представляється можливим, тому що це – комерційна таємниця. Однокомпонентні настойки одержують, як правило назва основного інгредієнту в його складі: анісівка, перцівка, горіхова, м’ятна.

Діапазон добавок, використовуваних для настоянок на лимоні, має тенденцію до розширення, в тому числі і завдяки винаходу нових рецептів домашніми майстрами.