Коржики на кефірі

Коржики на кефірі: ароматне пряничное тісто. Рецепти смачною випічки на швидку руку: домашні коржики на кефірі

Коржики на кефірі

Професіонали, звичайно, знають, що коржики – «найближчі родичі» пряників.

Прісне здобне тісто – основа пряників і коржиків, і тому зрозуміло, до якого результату необхідно прагнути в приготуванні тіста для коржиків: на кефірі, сметані або молоці або на воді.

Ясно, тому що не тільки на просторах нашої неосяжної країни, але навіть за її межами вже давним-давно стали знамениті російські пряники.

Пряничное тісто використовується і для приготування коржиків.

Власне, відмінність між пряниками і коржиками полягає тільки в назві. Правда, згідно з старовинними рецептами, пряники готувалися тільки на медовій основі, але в сучасній кулінарії розходження практично зникло. Адже рецепти пряникового тіста з’явилися у слов’ян ще за часів язичництва, а самі пряники, виліплені у вигляді фігурок птахів або тварин служили жертвопринесенням у давніх слов’янських язичницьких обрядах.

У старовину цукор був рідкістю і дорогим задоволенням, а зараз ситуація з інгредієнтом для пряникового тесту змінилася на протилежну сторону: справжній мед коштує дорого, та й знайти його – проблема, тому простіше приготувати цукровий сироп з недорогого продукту.

Ще одне скасоване відмінність між пряниками і коржиками, що відбилося в назві цих видів випічки – прянощі. Корінь слова прямо вказує на присутність пряних спецій в тесті. Вважалося, що коржики або пряники – більш простий, повсякденний вид випічки, не відноситься до розряду культових. Хоча, в інших кухнях світу, дуже далеких від слов’янських коренів, дрібні штучні вироби, і великі напівфабрикати для тортів, з пряникового та інших видів прісного здобного тіста, називали коржами або коржиками – тобто, коржі з тіста, до складу якого часто входили прянощі, Русі з’явилися тільки з приходом християнства, налагодженням торгівлі з Азією і Сходом. Ці та інші важливі для розвитку держави і суспільства історичні віхи протягом століть розширювали кулінарні кордону світової кухні, дозволяючи не тільки асимілювати, скажімо, в європейській кухні – традиційні східні спеції, але й перейняти досвід з приготування різних страв, приготування тіста і способи випічки солодких виробів.